ТАРАС ШЕВЧЕНКО на ПОДІЛЛІ

Поділля – найчарівніший куточок України. Він завжди приваблював своїми природними ландшафтами та величезною культурно-історичною спадщиною. Тому в усі часи привертав увагу мандрівників різних країн. Як ні в жодному регіоні України на Поділлі ще до цього часу збереглися десятки історичних пам’яток. Тож Т. Г. Шевченку було що подивитися на Поділлі й що замальовувати і занотовувати у

Пам’ятна книга людства

Як би не складалася доля людини, вона завжди повинна знати звідки вийшла в широкий світ. Знання історії рідного краю пробуджують гордість за свою Вітчизну, озброюють розумінням суспільних завдань. Загальновідомо, що історико-культурна спадщина служить не тільки нинішньому, а й наступним поколінням. А чи завжди ми належним чином ставимось до свого минулого, до пам’яток історії і музеїв

ПАМ’ЯТІ КОЛЕГИ Головкіної Ірини

7 серпня 2008 року за межу вічності відійшла Головкіна Ірина Мар’янівна – ветеран культосвітньої роботи у Волочиському районі. Головкіна І.М. народилася 17 лютого 1937 року в м.Сатанів Городоцького району. Після закінчення середньої школи з 1955 по 1957 роки працювала робітницею на Сатанівському цукровому заводі. У 1957 році вступила до Кам’янець-Подільського культосвітнього училища, по закінчені якого

Штурм рейхстагу

Солдати Перемоги … Відміряли ви пішки пів – Європи. Терниста, небезпечна і незабутня фронтова дорога. І пройшли ви її настільки, наскільки судилося кожному. Сто смертей цілилось у вас, але вбити всіх було неможливо, так як неможливо вбити правду. Ятрилися ваші рани, були ви часто голодні і босі, але молодість була з вами. І ви вистояли,

Музей і школа – безперервний зв’язок.

Коли 32 роки тому було відкрито районний історичний музей, люди з великим інтересом відвідували його. Зустрітися з минулим, більш детально познайомитись з історією рідного краю йшли як дорослі, так і діти. Відкриттю музею передувала довготривала і копітка збиральницьку та пошукова робота. Велику діяльність по збиранню експонатів провели у середині 70-х років минулого століття колективи міських

Галина Гордієвич Останній бій

Останній бій. Життя цієї дівчини неначе зірки спалах, яка згоріла лише встигнувши засіяти. Уродженка Подільського краю, розумна і талановита, доброзичлива й мужня лейтенант медичної служби Галина Гордієвич загинула героїчною смертю у Збручанському краї. Ключові слова: Галина Гордієвич, медсанвзвод, нерівний бій. …Пам’ять людська не забуде повік мук закатованих, попелу крик… О.Богачук Як сиві води Збруча збігають

ВОЛОЧИСЬКИЙ ЦУКРОВИЙ ЗАВОД

У 1870 році німецьке акціонерне товариство «Збруч» збудувало в с.Фрідріхівка цукровий завод потужністю 50 тис. пудів цукру на рік. Від залізничної станції Волочиськ пішла його назва «Волочиський цукровий завод». В 1883 році цукровий завод не працював. А у 1887 році на Волочиському цукровому заводі товариства «Збруч» працювало 30 робітників, які виробляли 50 тис. пудів цукру

Купрін у Волочиську

Волочиськ наприкінці ХІХ століття був непримітним містечком, що загубилося на окраїні Російської імперії, на кордоні з Австро-Угорщиною. Докладні відомості про нього ми знаходимо у книзі М.І.Теодоровича «Історично-статистичний опис церков і парафій Волинської єпархії» (1899р.). «Містечко Волочиськ із ставком і річкою Збруч є природним кордоном між Росією і Австрією… від нього на відстані чотири версти, біля

Уродженець с.Криштопівки, відомий український письменник Володимир Маняк.

Подільська земля дала Україні чимало талановитих людей, серед яких є наш земляк, уродженець с.Криштопівки, відомий український письменник Володимир Маняк. Як письменник, він виріс на Волочищині, його надихали на творчість земля і люди нашого краю. Свої перші спроби у літературній творчості Володимир зробив у рідному селі, яке назавжди залишилося для нього найкращим місцем на Землі. Саме