Подільська земля дала Україні чимало талановитих людей, серед яких є наш земляк, уродженець с.Криштопівки, відомий український письменник Володимир Маняк. Як письменник, він виріс на Волочищині, його надихали на творчість земля і люди нашого краю. Свої перші спроби у літературній творчості Володимир зробив у рідному селі, яке назавжди залишилося для нього найкращим місцем на Землі. Саме

Волочиськ наприкінці ХІХ століття був непримітним містечком, що загубилося на окраїні Російської імперії, на кордоні з Австро-Угорщиною. Докладні відомості про нього ми знаходимо у книзі М.І.Теодоровича «Історично-статистичний опис церков і парафій Волинської єпархії» (1899р.). «Містечко Волочиськ із ставком і річкою Збруч є природним кордоном між Росією і Австрією… від нього на відстані чотири версти, біля

У 1870 році німецьке акціонерне товариство «Збруч» збудувало в с.Фрідріхівка цукровий завод потужністю 50 тис. пудів цукру на рік. Від залізничної станції Волочиськ пішла його назва «Волочиський цукровий завод». В 1883 році цукровий завод не працював. А у 1887 році на Волочиському цукровому заводі товариства «Збруч» працювало 30 робітників, які виробляли 50 тис. пудів цукру

Останній бій. Життя цієї дівчини неначе зірки спалах, яка згоріла лише встигнувши засіяти. Уродженка Подільського краю, розумна і талановита, доброзичлива й мужня лейтенант медичної служби Галина Гордієвич загинула героїчною смертю у Збручанському краї. Ключові слова: Галина Гордієвич, медсанвзвод, нерівний бій. …Пам’ять людська не забуде повік мук закатованих, попелу крик… О.Богачук Як сиві води Збруча збігають

Коли 32 роки тому було відкрито районний історичний музей, люди з великим інтересом відвідували його. Зустрітися з минулим, більш детально познайомитись з історією рідного краю йшли як дорослі, так і діти. Відкриттю музею передувала довготривала і копітка збиральницьку та пошукова робота. Велику діяльність по збиранню експонатів провели у середині 70-х років минулого століття колективи міських

Солдати Перемоги … Відміряли ви пішки пів – Європи. Терниста, небезпечна і незабутня фронтова дорога. І пройшли ви її настільки, наскільки судилося кожному. Сто смертей цілилось у вас, але вбити всіх було неможливо, так як неможливо вбити правду. Ятрилися ваші рани, були ви часто голодні і босі, але молодість була з вами. І ви вистояли,

7 серпня 2008 року за межу вічності відійшла Головкіна Ірина Мар’янівна – ветеран культосвітньої роботи у Волочиському районі. Головкіна І.М. народилася 17 лютого 1937 року в м.Сатанів Городоцького району. Після закінчення середньої школи з 1955 по 1957 роки працювала робітницею на Сатанівському цукровому заводі. У 1957 році вступила до Кам’янець-Подільського культосвітнього училища, по закінчені якого

Як би не складалася доля людини, вона завжди повинна знати звідки вийшла в широкий світ. Знання історії рідного краю пробуджують гордість за свою Вітчизну, озброюють розумінням суспільних завдань. Загальновідомо, що історико-культурна спадщина служить не тільки нинішньому, а й наступним поколінням. А чи завжди ми належним чином ставимось до свого минулого, до пам’яток історії і музеїв